Чернівецький обласний центр

з профілактики та боротьби зі СНІДом

ОПОРТУНІСТИЧНІ ІНФЕКЦІЇ ТА СНІД- ІНДИКАТОРНІ РАКИ ЗАЛИШАЮТЬСЯ СЕРЙОЗНОЮ ПРОБЛЕМОЮ В ЕРУ КОМБІНОВАНОЇ АНТИРЕТРОВІРУСНОЇ ТЕРАПІЇ

Розробка та впровадження комбінованої антиретровірусної терапії (карти) і рутинної профілактики опортуністичних інфекцій (ОІ) призвели до різкого зниження захворюваності та поширеності опортуністичних хвороб, як ОІ, так і СНІД - індикаторних онкологічних захворювань (ОЗ).

Однак незважаючи на всі зусилля, опортуністичні захворювання залишаються основною причиною госпіталізації та смерті ВІЛ інфікованих хворих. Випадки первинної постановки діагнозу ВІЛ одночасно з діагнозом ОІ як і раніше часто зустрічаються в повсякденній практиці інфекціоністів в індустріально розвинених країнах. Американські дослідники проаналізували велику когорту ВІЛ інфікованих хворих з тим, щоб визначити сучасні тенденції в захворюваності та фактори ризику розвитку опортуністичних захворювань.

 Методи і хід дослідження

Дослідники проаналізували велику когорту проспективного поточного дослідження HIV OutPatient Study (HOPS), розпочатого в 1993 р. У дослідження HOPS включаються всі хворі, що спостерігаються в 12 амбулаторних ВІЛ центрах в США. Дослідники виділили наступні календарні періоди: 1994-1997 (до карт), 1998-2002 (рання карта) і 2003-2007 (сучасна карта). Опортуністичними ОЗ ( ООЗ ) вважалися саркома Капоші, неходжкінська лімфома (НХЛ), лімфома ЦНС і рак шийки матки. Захворюваність ОІ та ООЗ в кожний календарний період була розрахована за допомогою багатофакторної (з поправками на стать, вік, расу і групу ризику по ВІЛ) регресії Пуассона. Дослідники сконцентрували свої зусилля на захворюваннях, які продовжували зустрічатися в когорті в 2003-2007 р. і були представлені не менш ніж 15 випадками. Ними виявилися кандидоз стравоходу, цитомегаловірусна інфекція (ЦМВ), включаючи ретиніт, пневмоцистна пневмонія (ПЦП), дисемінована інфекція, викликана Mycobacterium avium - комплексом (MAК), саркома Капоші, НХЛ і ВІЛ-асоційована енцефалопатія.

 Результати

В аналіз були включені 8070 пацієнтів, у яких за час спостереження (медіана - 2,9 років, всього 35236 людино- років спостереження) мали місце 2027 випадків опортуністичних захворювань. Середній вік когорти - 38 років, середнє число CD4 клітин - 298 кл / мкл. Більшість хворих були чоловічої статі (81 %) і білої раси (57 %), 59 % були чоловіками, практикуючими секс з чоловіками, і 13 % - внутрішньовенними наркоманами. Захворюваність опортуністичними хворобами знизилася з 92,4 на 1000 людино- років у 1994-1997 рр. . до 29,6 на 1000 людино-років у 1998-2002 рр. і до 16,6 на 1000 людино-років у 2003-2007 рр. Багатофакторний аналіз показав, що в 1994-1997 рр. відзначалося значне зниження щорічної захворюваності всіх типів ОІ та ООЗ крім ВІЛ-асоційованої енцефалопатії та кандидозу стравоходу. У 1998-2002 рр. зниження продовжилося, але з набагато меншою швидкістю. У 2003-2007 рр. значне зниження відзначалося тільки для захворюваності МАК. Щорічна захворюваність кандидозом стравоходу склала 5,2 на 1000 людино- років для кандидозу стравоходу, захворюваність ПЦП - 3,9, захворюваність раком шийки матки - 3,5, захворюваність МАК - 2,5 і захворюваність ЦМВ інфекції - 1,8.

Дослідники зробили спробу визначити фактори ризику розвитку опортуністичних захворювань. Багатофакторний аналіз періоду сучасної карти показав, що незалежними факторами ризику в даній когорті є державна страховка (у порівнянні з приватної), більш низький вихідний рівень числа CD4 клітин і більш висока вихідна вірусне навантаження (ВН). Причому зв'язок розвитку опортуністичного захворювання з ВН була сильнішою у хворих з числом CD4 > 200 кл / мкл. Більш високе ВН, але не більш низьке число CD4 клітин було пов'язане з підвищеним ризиком розвитку ООЗ.

Серед хворих, для яких було відомо число CD4 клітин на момент постановки діагнозу опортуністичного захворювання, число CD4 ≥ 200 кл / мкл відзначалося в 13 % випадків в 1994-1997 рр., в 22 % випадків в 1998-2002 рр. і в 35 % випадків в 2003-2007 рр. Ця закономірність, тобто більш високе середнє число CD4 клітин на момент розвитку опортуністичного захворювання з кожним наступним календарним, поширювалася на ЦМВ інфекцію, кандидоз стравоходу, саркому Капоші, НХЛ і ВІЛ- асоційовану енцефалопатію. Вона також відзначалася у хворих на картах (за винятком випадків НХЛ і ВІЛ- енцефалопатії). Дослідники окремо проаналізували випадки ОІ ( n = 250 ) і ООЗ ( n = 50 ) в еру сучасних картах (2003-2007 рр. ). З них 32 випадки (11 %) мали місце у хворих, що ніколи не отримували карту, а 42 (14 %) - у хворих, недавно (< 12 місяців) діагностованих з ВІЛ інфекцією. Число CD4 клітин на момент розвитку опортуністичного захворювання було відомо у 268 хворих і у 94 (35 %) з них воно було ≥ 200 кл / мкл (включаючи 19 випадків кандидозу стравоходу, 13 випадків НХЛ, 11 випадків ПЦП, 8 випадків енцефалопатії та 8 випадків саркоми Капоші). У 14% з цих 94 хворих відсоток CD4 клітин, CD4 %, був < 14 (що відповідає діагнозу СНІДу). Дослідники відзначають, що у 45 (17 %) хворих, які мали число СD4 ≥ 200 кл / мкл і ВН < 1000, якісь з клінічних подій, що потрапили в категорію опортуністичних захворювань, могли бути проявом синдрому імунної реконституції.

 Висновки

Дослідники констатують, що захворюваність опортуністичними хворобами різко знизилася наприкінці 90 -х рр. і стабілізувалася на низьких цифрах в еру сучасних картах. Вони підкреслюють, що опортуністичні захворювання залишаються серйозною проблемою при ВІЛ інфекції і третина їх випадків розвивається при числі CD4 > 200 кл / мкл. Автори дослідження пишуть, що практичні лікарі, провідні ВІЛ інфікованих хворих, не повинні втрачати настороженості щодо опортуністичних захворювань, незважаючи на те, що вони мають у своєму арсеналі потужні антиретровірусні препарати. Своєчасний скринінг на ООЗ та антимікробна профілактика ОІ повинні залишатися обов'язковими атрибутами медичної допомоги ВІЛ інфікованим хворим.